15 та 16 лютого за підтримки журналу культурного опору „ШО” Одесу відвідав один з найвідоміших сучасних українських письменників – Любко Дереш. Спілкування Любка Дереша з одеською молоддю 15 лютого почалося саме з нашого університету. Сонного та трохи незадоволеного тим, що з ним відбувається, Дереша привели до чотирнадцятої аудиторії на „розстріл” юним філологам та журналістам. З приводу цього молодий письменник нагадав аудиторії про Юрка Іздрика та мізантропію, якої Любко в нього навчився. Але студенти не злякалися такого вступу і своїм настроєм все ж таки переконали львівського гостя, що не все так погано, як здається спочатку. Отож Дереш трохи розповів про себе, історії створення своїх книжок та прочитав деякі фрагменти з них. Відповівши на запитання, що виникли в аудиторії, молодий письменник запросив всіх присутніх до участі в подальшій програмі. Вона ж почалася з автограф-сесії в Книжковому супермаркеті на вул. Буніна, де шанувальники творчості пана Любомира (а саме так повністю звучить ім’я письменника) мали змогу придбати будь-яку з його книг. Що було дуже актуально, бо, наприклад, той же роман „Намір!” у вільному продажу знайти чомусь важко. Ну й автограф у подарунок, куди ж без автографів?! Але найцікавіше за цей день відбувалося ввечері, в арт-кафе „Шкаф”, де пройшов літературний вечір: Любко Дереш читав уривки зі своїх книжок та спілкувався із присутніми, а гарний настрій всім підтримав запальний гурт «Пожарный кран», який з легкої руки письменника тепер відкликається також на назву „Гідрант”. Свій виступ у клубі Любко почав так: „Нормальна людина приїжджає в інше місто тоді, коли їй є, що презентувати із свого нового доробку. Але оскільки дівчата із дивного мистецького об’єднання "Х.Л.А.М." запросили мене і сказали „ви просто нам щось почитайте”, то я вирішив читати щось ПРОСТО.” Так і вийшло. Усе в цьому вечорі було дійсно ПРОСТО. Читання Дерешем улюблених моментів зі своїх книг, спілкування із аудиторією, відповіді на питання в записках, виступ гурту... Нарешті навіть можна було фотографувати письменника, бо до того, ані на зустрічі зі студентами, ані на автограф-сесії, він не дозволяв це робити. Саме в процесі такого простого й невимушеного спілкування в клубі вся вищезгадана мізантропія та легка незадоволеність кудись поділися, і одесити тепер мали змогу побачити не тільки відомого письменника, а веселого й дотепного хлопця на ім’я Любко, який намагався довести всім, що сьогодні День Сурка (чи то бабака) і нічого окрім цього дня і цього приміщення не існує. Навіть самого Сурка. Вони побачили простого хлопця, що любить пожартувати й не боїться сказати щось не те чи виглядати „якось не так”. До речі, про питання в записочках. У них Дереш знаходив розповіді про те, як треба мантрувати на нього самого (себто читати мантри, після яких він повинен обов’язково з’явитися на очі), екзистенційні питання штибу „Любко, а що після смерті?” (перша реакція письменника – „А це погроза?”. Хоча потім він разом з автором наступної записки дійшов висновку, що правильні люди перероджуються, а неправильні йдуть до Бога і Сатани), ну й багато ще всього цікавого (навіть категоричне „Абабагаламага!”). Отож, як і обіцяли організатори, у цей вечір всі присутні отримали купу позитиву, вражень та емоцій. Наступного дня, 16 лютого, Любко Дереш зустрічався із шанувальниками в арт-клубі «Копірайт», де теж проходив літературний перформенс. Єдиний мінус цього дійства був обумовлений внутрішніми правилами клубу – вхід лише за спеціальними запрошеннями. Що ж, маємо надію, що тепер Любко Дереш згадає в своїй наступній книжці Одесу, і згадає він не холодні зимні дні, а привітні теплі посмішки своїх старих та нових одеських шанувальників. Ну й День бабака Сурка, який він все ж таки пережив у нашому місті.
Источник: http://209.85.129.132/search?q=cache:c2qMfNQSkiMJ:www.osu.odessa.ua/newspaper/np2049/9/+%D0%A5.%D0%9B.%D0%90.%D0%9C.+%D0 |